A guy I know volunteered. . .
+
A guy I know volunteered.
Returned six months later.
Where he was — I don’t know.
What he’s afraid of — he won’t say.
But he’s afraid of something.
It seems he’s afraid
of everything.
He was normal enough before he left,
maybe talked a bit too much.
About everything on earth,
About every little thing he saw in front of him.
But when he returned he was
totally different, as if
someone had ripped out his old tongue
and forgot to replace it.
Now he spends all day in bed
listening to demons in his head.
The first demon is fierce,
a fire-spitter, demanding
punishment for all living beings.
The second demon is mild,
talks of forgiveness,
speakputs his hands, smeared with black earth,
right on your heart.
The third demon’s the worst.
He gets along with both.
Agrees with both, won’t contradict.
Just his voice alone
gives you a migraine.
Translated from the Ukrainian by Virlana Tkacz and Bob Holman
Знайомий пішов добровольцем. . .
з циклу ТРИ РОКИ МИ ГОВОРИМО ПРО ВІЙНУ
+
Знайомий пішов добровольцем.
Повернувся за півроку.
Де був – невідомо.
Чого боїться – не каже.
Але чогось боїться.
Може навіть здатись,
що боїться всього.
Йшов нормальною людиною.
Говорив, щоправда, забагато.
Про все на світі.
Про все, що траплялось на очі.
А ось повернувся
зовсім іншим, так ніби
хтось відібрав у нього старого язика,
а іншого натомість не залишив.
Ось він сидить цілими днями на ліжку
й слухає бісів у своїй голові.
Перший біс лютий,
сипле жаром, вимагає
кари для всіх живих.
Другий біс покірний,
говорить про прощення,
промовляє тихо,
торкається серця руками,
вимащеними в чорноземі.
Але найгірший – третій біс.
Він із ними обома погоджується.
Погоджується, не заперечує.
Сам після його голосу
і починається головний біль.
травень 2017