We wrote poems. . .

We wrote poems
about love and war,
so long ago
we could have gone grey three times over—
in the days before we had war,
it seemed love would never burn out
and pain was in the offing
Yes, there were wounds there,
not just cracks in a chocolate heart,
but they managed to heal
and we went on living.
It wasn’t mocking,
or some deliberate game.
We read the signs
on palimpsests of old posters,
on the walls of blackened buildings,
in coffee grounds.
What changed, my sister?
Our hot-air balloon
turned into a lead ball.
The metaphor — died.


Translated from the Ukrainian
by Sibelan Forrester and Mary Kalyna with Bohdan Pechenyak

Писали з тобою вірші. . .

Писали з тобою вірші
про кохання й війну,
так давно,
ніби тричі посивіли, –
коли не було в нас війни
і кохання здавалося неопалимим,
а біль – хіба периферійним.
Ні, рани були,
не лише в шоколадному серці,
але такі, що їх вдавалося заживити
і жити.
То ж не була імітація
чи якась там навмисна гра.
На палімпсестах старих афіш,
на стінах зчорнілих будинків,
в осаді кави
ми її відчитали.
Що змінилося, сестро?
Куля повітряна
стала свинцевою.
Метафора – мертвою.

травень 2014