1918

Sometimes even an exploding bullet
leaves only a tiny mark.
Likewise, all I remember from that war is
how one day, towards the end,
a horse
fell off a platform
when a train took a turn
and there was no one
to come back for him, no one
to pick him up from below the embankment,
kids gave him grass,
and he lay there
with broken legs and a dull eye,
charcoal black,
like a sign left by the retreating
night to mark a path for the night
that was to come.


Translated from the Ukrainian by Anton Tenser and Tatiana Filimonova

1918

Навіть від розривної кулі,
буває, лишається тільки цятка.
От і з тієї війни пам’ятаю лише,
як в один із останніх днів
кінь
випав на закруті із платформи
вузькоколійки, і не було
кому по нього вертатися, не було кому
забрати його з-під насипу,
малі годували його травою,
а він лежав
із поламаними ногами і матовим оком,
чорний-чорний,
як знак, що ним ніч, відступаючи,
мітила шлях для ночі,
що мала прийти за нею.

серпень 2014