A Scene From 2014
“For years I would wake up
when he returned from his night shift, around three or four
in the morning. He showered for a long time
and went to bed just as black, coal-like,
almost invisible
in the dark. Did he simply dissolve one night?”
We’re silent.
In a moment she bursts into laughter: some kid
runs past us, trips
and falls — right on top of the flour sack that
he’s carrying,
and his sneakers fly up high
in the heart of a little white cloud —
so white, this explosion,
she says, so quiet.
Translated from the Ukrainian by Anton Tenser and Tatiana Filimonova
Епізод 2014-го
«Багато років я прокидалася,
коли він вертався з нічної зміни, о третій-четвертій
ранку. Довго мився
і лягав такий самий чорний, вугільний,
майже невидимий
в темряві. Може, він так розчинився якоїсь ночі?»
Мовчимо,
а за мить вона вже заливається сміхом: повз нас
пробігає якийсь малий, спотикається
й падає – просто на мішок борошна, який
несе у руках,
і злітають його кросівки високо
в серці білої хмарки –
такий білий вибух,
каже вона, такий тихий.
2014