Lieutenant

I turned abruptly and drove down into the forest. Couldn’t
take the road — another convoy was right behind us.
Bang! — and the fire receded, only to enfold us again the next moment.
Maybe someone decided to read us
through the tarpaulin envelopes,
illuminating every tiniest vein?

Those who believe in the balance of things can consider me justly
punished. A deserter? A man burnt to a cinder
embarrassed of showing himself to a doctor,
of having sex with lights on — and more than once.
A veteran laughingstock. A dopey uncle
for the kids in the family, who lets himself get drunk,
who accompanies the little ones, when they’re kicked out
to play outside. Alone, with a future stuffed up with
colorful rags and a tattered blanket.

An example to no one. I spin in a chair, as if possessed
by a spirit: to the window — it’s day, to the wall — it’s night,
perfectly round, with a hole in the middle.


Translated from the Ukrainian by Anton Tenser and Tatiana Filimonova

Лейтенант

Я різко звернув і з’їхав просто у ліс. Дорогою
не можна було, позаду йшла наступна колона.
Бах! – і вогонь відступив, щоб за мить нас обняти.
Може, хтось вирішив прочитати нас
крізь брезентові конверти,
просвітливши до найдрібнішої жилки?

Хто вірить у рівновагу подій, хай вважає мене справедливо
покараним. Дезертир? Головешка,
якій незручно показатися лікареві,
кохатись при світлі, до того ж ніколи – удруге.
Заслужене посміховисько, дурний дядько
для дітей з родини, який дозволяє собі напиватися,
йде з найменшими в сад, коли їх виганяють
погратися. Сам; із майбутнім, заткнутим
кольоровим шматтям і розпоротою ковдрою.

Приклад ні для кого. Кручусь на стільці, ніби у мене
вселився дух: до вікна – день, до стіни – ніч,
ідеально круглий, з діркою посередині.

2011